ВІД СПРАВЕДЛИВОСТІ ДО ІНТЕГРАЦІЇ: ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ В ОСВІТІ

Шановні керівники закладів освіти!

Запрошуємо вас долучитися до реалізації освітньо-інноваційної ініціативи (проєкту) "ВІД СПРАВЕДЛИВОСТІ ДО ІНТЕГРАЦІЇ: ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ В ОСВІТІ", спрямованого на розвиток критичного мислення, креативності здобувачів освіти через впровадження сучасних інформаційних технологій (застосування хмарних технологій організації кіберпростору ArcGIS OnLine) в шкільній освіті.

Ініціатива реалізується у співпраці з провідними науковцями, акторами та міжнародними організаціями, зокрема Представництвом НАТО в Україні.

 Опис освітньо-інноваційної ініціативи (проєкту):

Ключова ідея ініціативи це сформувати нові ігрові напрями в рамках мережевої військово-патріотичної командно-штабної гри «Кіберджура» за технологією Вікно Овертона — це ідея про те, як поступово змінювати думку суспільства, щоб зробити прийнятним те, що раніше здавалося неможливим, і цей принцип можна використовувати в освіті, щоб навчати критично мислити та розпізнавати пропаганду, особливо під час війни.

Мета ініціативи (проєкту)

Сприяти інтеграції української освіти в міжнародний освітній простір через розробку міждисциплінарних інноваційних підходів у навчанні. У центрі уваги – актуальні економічні, правові та культурні теми, які будуть реалізовані у вигляді інтегрованих уроків, презентацій і семінарів для національного та міжнародного рівнів.

Ключові напрями:

 

1. "ЕКОНОМІКА СПРАВЕДЛИВОСТІ: ХТО ЗАВДАВ ШКОДИ, ТОЙ МАЄ ПЛАТИТИ "

Науковий консультант: Онищенко Людмила Андріївна, член Громадської організації «Всеукраїнська незалежна науково-дослідна експертна спілка», кандидат наук державного управління, судовий експерт;

Мета: Візуалізація економічних механізмів стягнення плати за завдану шкоду.

Етапи роботи:

• Онлайн-конференція для постановки задачі.
• Науково-практичні семінари.
• Проведення інтегрованого уроку з правознавства (45 хв).
• Міжнародна презентація ідеї (10 хв).

2. "ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ ЯК ФАКТОР СТІЙКОСТІ СУСПІЛЬСТВА"

Науковий консультант: Лі Артур Костянтинович, науковий співробітник Центру інноваційного та технологічного розвитку Державної установи "Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України", Голова Київської професійної спілки «Майстри екрану».

Мета: Підвищення розуміння ролі нематеріальних активів у контексті євроатлантичної інтеграції.

Етапи роботи:

1. Онлайн-конференція для постановки задачі.
2. Науково-практичні семінари.
3. Проведення інтегрованого уроку з правознавства (45 хв).
4. Міжнародна презентація (10 хв).

3. "ПОВЕРНЕННЯ КРАДЕНОГО КІНО" або «ПРАВДА НА КАРТІ: УКРАЇНА ПРОТИ ПРИВЛАСНЕННЯ»

Науковий консультант: Лі Артур Костянтинович, науковий співробітник Центру інноваційного та технологічного розвитку Державної установи "Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України", Голова Київської професійної спілки «Майстри екрану».

Мета: Візуалізація проблеми використання рф українських фільмів.

Етапи роботи:

• Онлайн-конференція для постановки задачі.
• Науково-практичні семінари.
• Інтегрований урок із правознавства (45 хв).
• Міжнародна презентація (10 хв).

 

4. "КРЕАТИВНА ЄВРОПА - високотехнологічна платформа мобільності молоді"

Науковий консультант: Галенко Іван Вікторович, кандидат технічних наук, віце-президент Мережевої громадської організації «Міжнародна академія геоінформатики», вже кілька років є ініціатором і головним натхненником «Кіберджури», ГІС-аналітик.

Мета: Розробка візуалізації допомоги ЄС для української культури.

Етапи роботи:

• Онлайн-конференція.
• Семінари за участю представників ЄС.
• Інтегрований урок із мистецтва (45 хв).
• Міжнародна презентація (10 хв).

Особливості організації

Проєкт передбачає активну участь педагогів, учнів та міжнародних партнерів. Кожна команда отримає науково-методичний супровід. До координації також залучені провідні освітні інституції, включно з Донецьким обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти.

Пропозиція участі

Участь у проєкті надасть вашій школі можливість інтеграції у міжнародні програми, та продемонструвати спроможність української освіти на глобальному рівні.

Базові інструкції та матеріали будуть надані після робочої наради. Участь сприятиме розвитку комунікаційних і проєктних навичок учнів, а також створить підґрунтя для подальшого партнерства з міжнародними організаціями.

 Важливість участі

Стабільність команд, чіткість пріоритетів та якісна внутрішня комунікація є ключовими факторами успішної реалізації проєкту. Ми впевнені, що ваш навчальний заклад стане надійним партнером у досягненні поставлених цілей.

Для додаткової інформації та координації, будь ласка, звертайтеся до організаторів проєкту Дубяга Андрій

 Зустріч відбудеться: 20.12. 2024 о 14.00, лінк зустрічі: 

https://meet.google.com/juy-vpxq-qwq

 

Україна – батьківщина замріяних ангелів

"Українська літературна газета" 26 серпня 2014 року під впливом нападу кацапів на Крим і Донбас опублікувала цікавий текст Густава Водічки. Далі прямий передрук з оригіналу, навіть без змін у форматування.

 

Церква Сатани. Фото взято у Oleksander Turchynov.

Густав Водічка —  псевдонім українського письменника, історика, громадського діяча Юрія Топчія.  Густав Водічка створює яскраві твори в малій літературній формі. Майстер іронічного жанру, автор написаної в 1990-х роках гучної книги «Україна – батьківщина замріяних ангелів», фрагмент із якої в перекладі з російської пропонуємо до уваги читачів. Написане автором два десятиліття тому читається сьогодні, у світлі драматичних подій на південному сході, особливо актуально, але вже по-іншому, ніж це було донедавна, даючи можливість відчути плинність часу і зміну  суспільної свідомості українців упродовж останніх семи місяців.

Україна
– це святилище незворушних мудреців. Наш головний релігійний ритуал –
наполегливе очікування безкоштовного дива. Кажуть, що під лежачий камінь вода
не тече. Українці з цим не згодні. Ми триста років сиділи в центрі Європи і
чекали «самостійності». Господь не витримав цього знущання і здійснив диво.
Вдоволені результативністю своєї релігії, ми чекаємо інших чудес. Наприклад,
процвітання і благополуччя. При цьому нас не лякає час і швидкоплинність життя.
Ми поводимося мов безсмертні люди, яким не падає на голову цеглина, а лише
мішки з твердою валютою.

Українці
– це нація, цілком позбавлена комплексу неповноцінності. Зі всіх видів
очікування ми обрали найдосконалішу філософську форму. Як особи з усталеним уявленням
про світ, ми вганяємо навколишнє життя у зрозумілі нам алгоритми розвитку. Все
«знаючи», ми перебуваємо в постійному очікуванні, використовуючи наперед
заготовлені ярлики. Черговий парламент для нас – ніщо. Черговий прем’єр для нас
– ніхто. Флот – це те, що ділиться саме по собі. Гривня – це рубль. Свиня – це
сусід. А сало – це продукт.

Активні
ділові люди в наших очах виглядають як стурбовані меркантильні дурні,
позбавлені традиційної українській духовності. А з іншого боку, вони
підтверджують очікувані нами дива. Не рухаючись з місця і не докладаючи жодних
зусиль, ми спостерігаємо за змінами навколо: нашестям іномарок, будівництвом
нових крамниць, появою дивовижних товарів. Ми дивимося на все це, як на
закономірний наслідок своїх очікувань. Теоретично у нас є все. Головне –
дочекатися цього. Непорушність тихого українського раю очевидна. Турки з
москалями приходять і проходять, а дівчата з віночками і дідусь з бандурою –
вічні.

Свою
головну релігійну пісню ми зробили державним гімном. «Згинуть наші воріженьки,
як роса на сонці», – тобто самі по собі… «Запануєм i ми, браття, у своїй
стоpонцi», – тобто коли-небудь, зараз нам не до цього. «Ще на нашій Україні
доленька доспіє», – іншими словами, ситий українець незрілими плодами
харчуватися не звик. Для нас доля – це не факт теперішнього часу, а те, що досі
не існує. Все, що з нами відбувається, не має ніякого значення, бо в кожній
українській хаті мешкають ченці, значно краще від буддійських знайомі з
небаченим почуттям нірвани.

Нам
дивно спостерігати за поведінкою американців, англійців, французів, росіян і
так далі. Вони постійно лізуть у світову історію, щось декларують,
«випендрюються», нападають на сусідів. Тобто поводяться як закомплексовані,
ущербні люди. Сидячи на порозі своєї хатини, яка з краю, ми повільно жуємо
галушку і не можемо збагнути, чого це німці постійно лізуть до нашого двору.
Може, вони нам заздрять? Цих гансів не розбереш: то вони корову забирають, то
гуманітарну допомогу тицяють. Складається враження, що увесь світ танцює перед
нами на задніх лапах і намагається привернути до себе увагу. Напевне,
навколишні народи не можуть здогадатися, що нам на них навіть плювати нудно.

Україна самодостатня. Це російську «птицю-тройку»
постійно ганяють або на Аляску за снігом, або в Порт-Артур за мордобоєм. А
нашим замріяним волам ходити нікуди і нема чого, хіба що в Крим по сіль.

Українська
філософічна душа не сприймає різких нордичних думок чи вчинків. Адже очікування
дива – це найскладніша внутрішня практика. Вона не дозволяє нам відволікатися на
суєтне. Тільки хрущі, які «над вишнями гудуть», мають право турбувати нас
вечорами. Нас безглуздо чим-небудь спокушати. Від самого початку свого
існування умістивши себе в центр Всесвіту, ми живемо в іншому вимірі. Нам не
потрібна мета. Ми самі є метою. Ми ні в кому не відчуваємо потреби, але в нас
мають потребу всі: варяги любили у нас пожити, татари – поживитися, Петро I не
міг без нас спорудити Петербург, його дочка не могла спати без нашого чоловіка.
Сталінові ми допомагали охороняти табори, а Гітлерові – воювати. У нас так
багато чудотворного здоров’я, що навіть Чорнобиль ми погодилися взяти на себе.

Ми
запросто допомагаємо розв’язувати проблеми сусідам, оскільки своїх проблем у
нас немає. Спостережливі люди це давно помітили. Російський письменник Іван
Бунін був лютим хохломаном. Він невпинно повторював, що українці – це абсолютно
реалізована, естетично довершена і гармонійно розвинена нація. Що нічого
подібного у світі більше немає. Бунін, звісно, не помилявся.

Українці дивовижні не тільки своїм умінням чекати, а й
тим, що вони самі є дивом. Як досконалі створіння, ми нічого не створюємо.
Відверто виявлена геніальність скривдженого «кріпака» Тараса Шевченка – це
неприємний виняток, що підтверджує правило: досконалість не має потреби у
декларуванні й розвитку; вона допомагає розвиватися всьому тому, що існує за її
межами. Українські священики, письменники, поети, митці, політики, полководці,
режисери, актори, співаки, конструктори, вчені, винахідники, умільці вічно
роз’їжджають по світу і оголошують себе росіянами, американцями, турками,
поляками, французами, – ким завгодно, аби бідні, ущербні народи мали підстави
пишатися собою.

Україна –
батьківщина замріяних ангелів. Її безмовне очікування наповнює чудесами
планету. Її не можна завоювати, поневолити або знищити. Вона не чутлива до
подій. Вона поза подіями і часом. Вона не пам’ятає свій день народження і не
знає свого віку. Їй нема з ким сперечатися і нема чого доводити. Вона сама собі
гідний співрозмовник.

 

 

Крихітка Цахес

Vitalii Shpak з посиланням на Anatoliy Anatoliy пише на своїй сторінці, що Т. Гофман до речі не тільки автор "Лускунчика і Мишачого короля"...

Дуже актуальний наступний твір "Крихітка Цахес"

От саме "Крихітку Цахеса на прізвисько Цинобер" видатного німецького письменника Ернста Теодора Амадея Гофмана варто згадати сьогодні.

Чудова повість-казка про потворного карлика, сина селянки, якого пошкодувала фея, наділивши трьома золотими волосинами. Розчісуючи їх чарівним гребінцем, карлик Цахес отримував здатність перебирати на себе заслуги інших і перекладати на інших свої провини. Більшість з оточення Цахеса приписує йому незаслужені чесноти, його обожнює, виносить на гребінь влади і слави, що інакше, як масовим психозом і не назвеш. Лише окремі тверезо мислячі громадяни здатні побачити справжню сутність карлика. 

Гофман неперевершено зобразив Крихітку Цахеса - людину, що несправедливо дорвалася до влади. Цахес дуже страшний. І справа не в потворній зовнішності, а в рохканні, нявканні, недорікуваності, вродженій грубості і недалекості, що не здатне виправити навіть найпотужніше диво. Цахес - це заздрість, лицемірство, марнославство, нахабство і інші найогидніші риси, які тільки можуть народитися в людській істоті. А ще Цахес - це відображення вузькості мислення більшості людей, що його обожнюють.

До речі, фею, що пошкодувала Цахеса, звали Рожа-Гожа-Зеленава. Не знаю, тут сміятися чи плакати.

Народився Ернст Теодор Амадей Гофман 24 січня 1776 року і прожив до 1822 року, німецький письменник, композитор, художник, представник романтизму.